Про те, як готувалися хмельничани до виступів на такому високому рівні, та справи у головній команді клубу розповідає її головний тренер Іван Стасюк.
— Іване, ви у Хмельницькому людина нова, тож декілька слів про себе.
— Я кам’янчанин. Закінчив тамтешню ЗОШ №10. У 1996 році вступив на факультет фізвиховання (спеціалізація — “футбол”) місцевого педінституту, а коли випускався у 2000 році, цей вуз уже називався університетом (К-ПДУ). Одразу ж вступив до магістратури цього вузу на заочне навчання, тому мав можливість грати. В сезоні 2000-го захищав кольори ФК “Балтика” (Калініград) у першій лізі першості Росії. У 2001 році грав у команді вищої ліги чемпіонату Казахстану: у складі ФК “Атерау” став срібним призером казахстанського чемпіонату. Але отримав травму хребта і в листопаді 2001 року був змушений повернутися до рідного міста.
— Як розпочалася ваша тренерська кар’єра і як потрапили на футзальний тренерський “місток”?
— Коли грав за “Балтику”, спостерігав за організацією тренувального процесу таких відомих фахівців, як Карман і Зелькявічус. У 2003 році декан факультету фізхивування К-ПДУ Микола Солопчук запропонував мені читати одну з дисциплін і тренувати другу футбольну команду університету та ще й жіночу. Почав набувати досвіду, з’явилися якісь тренерські амбіції. Але “переходити дорогу” заслуженому тренеру Олександру Петрову, який керував першою чоловічою командою вузу, не хотів. А коли на факультеті відкрилася спеціалізація “футзал” (2005 рік), вирішив спробувати свої сили саме там.
— Відомий факт, що саме кам’янецька команда стала першопрохідцем від Хмельниччини в першостях України…
— Так, у 2006 році, завдяки відомому у місті над Смотричем бізнесмену Олександру Юрчику, була організована команда “Фортеця”. У сезоні 2006-2007 років цей колектив виграв у західному регіоні перше місце в другій лізі та завоював кубок. Наступного сезону “Фортеця” вже виступала у першій лізі і посіла шосте місце. А в 2008-2009 роках мої підопічні пробилися до фінальної частини першоліговських змагань і завоювали бронзові медалі.
— Які обставини передували вашому переїзду до Хмельницького?
— Взагалі-то з хмельничанами маю добрі відносини. У різних збірних краю довелося пограти пліч-о-пліч з Валентином Воловиком, Сергієм Чайковським, Андрієм Петричуком. Ще в березні цього року мені пропонували тренувати “Поділля-УМВС”, яке грало в першій лізі, але я відмовився, бо знав реальний став справ у цьому колективі, який наразі вже не існує. В кінці травня мені зателефонував Артем Глас із “Спортлідера+”. Він розповів мені своє бачення перспектив цієї команди і запропонував стати її головним тренером. Я погодився одразу.
— Змалюйте концепцію гри ваших підопічних в ідеалі.
— Футзал у виконанні “Спортлідера+” має бути швидкісний, динамічний, з пресингом по всьому майданчику. Кожен гравець повинен вміти мислити, бути впевненим у власних силах, вміти контролювати м’яч і мати високий технічний арсенал. Не пропагую модель, щоб заганяти футзаліста в умови, коли він мусить вибивати м’яч куди-небудь. Хоча й зі скрутної ситуації спортсмен має виходити гідно, створити передумову для своєї атаки.
— А чи достатня інфраструктура МФК “Спортлідера+” для втілення такої моделі в реальність?
— Є умови для плідних тренувань та гідних виступів, а ще — бажання гравців і керівництва клубу. Але боєздатну команду треба створювати два-три роки. У клубі, окрім “основи”, мають бути молоді футзалісти, дитячі команди. Наразі з нами тренуються 10-12 юнаків, з якими ми пов’язуємо перспективу. Заявлятимемо їх як “Спортлідер-2” у другу лігу України. Найбільша проблема клубу у тому, що його гравці не є професіоналами: до п’ятої години вечора хлопці працюють на своїй основній роботі і лише ввечері приходять на тренування.
— Як проходила підготовка команди до сезону 2011-2012 років?
— Тренувальний збір розпочався з середини серпня: був розбитий на кілька етапів — втягуючий, базовий, розвиваючий і стабілізуючий, а також передзмагальний. Спочатку працювали на свіжому повітрі: стадіонах політехнічного коледжу (ХПК) та національного університету. Потім шість разів на тиждень тренувалися в манежі ХПК. В кінці збору провели контрольні поєдинки з житомирянами, чернівчанами, тернополянами.
— Що скажете про суперників хмельничан у першій лізі?
— Знаю, що рівень ліги в цьому сезоні буде дуже високий. Річ у тім, що недавно припинили існування п’ять клубів екстраліги України, а це десь 80 футзалістів. Багато з них заявиться до складу наших суперників. Фаворитом першості вважаю “Меркурій” (Чернівці). Там грають виключно професіонали, завдання яких — вихід до екстраліги. Дуже серйозно готувався до сезону “Лемберті” (Львів). Це ж стосується й команди “Львівхолод”, яка є старожилом змагань. Київський “Уніспорт” — це базова команда Університету фізичного виховання і спорту. Її вихованці грають у Франції, Росії тощо. Вони свідомо готують спортсменів на продаж. А за кордоном, як відомо, конкуренція жорстка. МФК “Одеса” ще рік тому грала в екстралізі, і не виключаю, що вони захочуть повернутися до когорти найсильніших футзальних колективів країни. Від Сум можуть бути дві команди. Принаймні, тамтешня “Банківська академія” — вітчизняні чемпіони серед команд студентів, призери Європи серед вузівських колективів. Також двома клубами представлене місто Ковель: йдеться про “Габаріт” та “Шанс-Авто”. “Каменяр” (Дрогобич) зірок з небес не хапає, але на їхньому майданчику грати завжди важко. Буде також команда з Житомира. Можливо, гратимуть черкащани і дубль івано-франківського “Урагану”.
— “Спортлідер+” — дебютант першої ліги України. То, мабуть, завдання буде скромним — не “вилетіти” із цих змагань?
— Ні. Я — тренер-максималіст і завдання просто вижити у першій лізі буде замало. Безумовно, багато чого залежатиме від рівня виконавців, їх самовіддачі. Спробуємо позмагатися за четверте-п’яте місця. Хочу подякувати хмельничанам і особисто президенту клубу Івану Гончару за можливість проявити свої фахові тренерські здібності. Запевняю, що працюватиму із граничною самовіддачею, на максимальний результат.
Розмовляв Віктор Котов, газета “Проскурів”.
