«Мій фах – футзал» з Богданом Любиченко, коментатором домашніх матчів «Спортлідера+»
«Мій фах – футзал» – це рубрика про тих людей, які залишаються поза увагою уболівальників, але від яких перебіг і розвиток гри залежить не менше, ніж від гравців і тренерів. Цього разу ми вирішили поспілкуватися з футзальними коментаторами, щоб дізнатися про особливості їхньої роботи і попросити поради для тих, хто бачить в собі сили, щоб спробувати цього нелегкого хліба.
Які можете виділити особливості коментування футзалу?
Мені особисто важко говорити про якість особливості, оскільки крім футзалу я нічого в житті і не коментував. Але якщо відштовхуватись суто від теорії, то футзал – набагато динамічніша гра, ніж той же футбол, до слова. Тут кожні 20-30 секунд може виникнути небезпечний момент, тому має бути повна концентрація саме на грі, а не на новинах чи аналізі того чи іншого епізоду.
Чи вважаєте Ви правильним уболівати під час матчу за свою команду, адже матчі транслюються на всю Україну?
Звісно, це неправильно, проте, знову ж таки – особисто для себе я можу знайти не те що виправдання, а швидше пояснення. Команда «Спортлідер+» розвивалась паралельно з тим, як розвивались трансляції на телеканалі, де я працюю. Я особисто вже багато років знаю людей, які створили цю команду і зараз, попри невтішні результати, вже 2-й сезон навіть не думають розчаровуватись, а навпаки – будують гігантські плани на майбутні, які, впевнений, втіляться у життя. Хоча й намагаюся дотримуватися більш-менш рівномірного коментування, все одно знаю, що не вийде. Між іншим, скільки слухав коментарів з інших міст – жодного незаангажованого не почув. До прикладу, всі ми чуємо вже декілька років, як на єдиному в Україні спеціалізованому футбольному каналі коментують матчі донецького «Шахтаря» в чемпіонаті України. Тобто, що казати про футзал, якщо у нас у футболі незаангажованості навіть в журналістиці немає.
Що можете порадити коментаторам-початківцям?
Нічого, тому що я сам ще початківець. Хоча ні, єдине – це хотіти і прагнути того, про що мрієш.
Що краще – коментувати у парі чи самому?
Чітко розділити на «краще» і «гірше» не може, бо і в парі, і наодинці є свої плюси і мінуси. В парі ти спокійний, бо поруч є людина, яка завжди зможе підстрахувати, можна завести діалог, потролити один одного). А самому… Я сам коментував 2 сезони: перший під картинку в записі, другий – наживо. Сказати, що мені було гірше – мабуть ні. Проте, судячи з останніх відгуків глядачів, цього року дивитися футзал стало цікавіше.
Чи доречні жарти під час коментування?
Жарти завжди доречні, якщо вони доречні). Звісно, перетворювати футзал на «Камеді Клаб» не потрібно, але якщо є якась пауза, то чому б не пожартувати? Особливо враховуючи той момент, що наша команда постійно програє і настрій у всіх поганий, то от ми з колегою іноді і знаходимо можливість відволікти глядача від цієї «стабільності»).
Чи були якісь догани за невдало прокоментовані матчі?
Доган як таких не було, були зауваження від глядачів. Найсвіжіше – це після першого домашнього матчу сезону проти «ЛТК» – емоційного, переможного для хмельницької команди на одному зі спортивних сайтів в коментарях було написано, що я «коментатор-істеричка». А коли «Спортлідер+» грав ще у першій лізі, мені довелося один з матчів коментувати з температурою і нежиттю. Тим більше, що результат гри мені був відомий, бо тоді на матчах я був і як оператор, і здійснював відеомонтаж. Тобто вийшло щось на зразок Сергія Дерепи. Хоча, зазвичай я дуже емоційний.
Назвіть критерії якості коментування.
Мені здається, це питання до людей, у яких більше досвіду. Я ж поки лише вчуся, вдосконалююся, слухаю інших, прислуховуюсь до порад.
Як Ви готуєтесь до ефіру?
За день до матчу читаю всі останні новини, збираю статистику, переглядаю ігри, хоча знайти в Україні матчі екстра-ліги у відкритому і повному обсязі майже нереально – лише відеонарізки. Через це з відеопідготовкою важче. Однак за понад рік коментування вже вивчив фактично усіх гравців українських команд і здогадуюсь хто це навіть не дивлячись на номер на футболці.
Андрій Гулій, Екстра-ліга
